ДОПОВІ́ДА́ЧКА, и, ж. Жін. до допові́#да́ч. Слухати було важко, бо доповідачка, недочуваючи сама, кричала високим голосом (Вільде, Сестри.., 1958, 393); Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Ле, Право.., 1957. 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 373.