ДОРИВА́ТИСЯ1, а́ється, недок., ДОРВА́ТИСЯ, ве́ться, док., розм. Остаточно, до кінця рватися, зношуватися (про одежу, взуття і т. ін.).
ДОРИВА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ДОРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., розм. Одержувати доступ до чогось дуже бажаного; накидатися на що-небудь. Павло Коваль нарешті дорвався і до справжньої своєї роботи, яку любив (Кучер, Прощай.., 1957, 455); — Ну! Я ж до них дорвусь! — і налите кров’ю обличчя Чумака наче закаменіло (Головко, II, 1957, 475).
ДОРИВА́ТИСЯ3, а́юся, а́єшся, недок., ДОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док., розм. Риючи, наближатися до якого-небудь місця.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 376 - 377.