ДОРІ́ВНЮВАТИ1, юю, юєш, недок., ДОРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., до кого — чого. Ставити в один ряд з ким-, чим-небудь, вважати рівним, однаковим щодо якості, достоїнства з кимось, з чимось. — Що?! Так ти мене до Сагайдака дорівнюєш, дурню нещасний?! Тьху, аж слухати гидко! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 430); Нема гуку, до якого можна дорівняти сей поклик.., але хто чув, то певне не забуде (Л. Укр., III, 1952, 558).
ДОРІ́ВНЮВАТИ2, ює, недок., чому. Бути рівним, величиною відповідати чому-небудь. Двадцять першого березня день дорівнює ночі (Коп., Як вони.., 1961, 26); Сума двох протилежних чисел дорівнює нулеві (Алг., І, 1956, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 377.