ДОСА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. Почувати досаду. Думав-думав Антосьо та й почав досадувати, що не вміє танцювать (Свидн., Люборацькі, 1955, 141); Костя всі ці дні нудився, бідкавсь, досадував і, власне, зовсім не малював (Коз., Сальвія, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.