ДОСВІДИ́ТИ, джу́, ди́ш і ДОСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Зазнати; переконатися. — Се я сам досвідив. Лиш мертвець та сліпець Може буть проти неї [жіночої краси] надійний борець (Фр., XI, 1952, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.