ДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до доскона́лий 1. Мистецтво соціалістичного реалізму сильне своєю глибокою ідейністю, досконалістю форми, зв’язками з життям (Рад. Укр., 10.ІІІ 1957, 1); Черниша будинок вразив своєю архітектурною досконалістю (Гончар, III, 1959, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 384.