ДОСЛІ́ДНИК, а, ч.
1. Той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-небудь. Їй хотілось бути.. видатним зоологом, дослідником природи (Донч., V, 1957, 233); Епістолярна творчість, що стосується Лесі Українки, — невичерпна і становить великий інтерес не лише для дослідника, а й для масового читача (Рад. літ-во, 1, 1962, 135).
2. Той, хто провадить досліди, перев. над вирощуванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і т. ін. У поліпшенні асортименту і вдосконаленні агротехніки вирощування плодоягідних культур поряд з науковими співробітниками і новаторами колгоспного і радгоспного виробництва активну участь беруть також численні дослідники (Колг. Укр., 2, 1958. 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 385.