Слово "доспілий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДОСПІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч до доспі́ти. Насіння, доспіле на пні, важке, жирне, мов волоський горіх (Вільде, Сестри.., 1958, 335).

2. прикм. Який доспів; стиглий, дозрілий. Втягала [Гінда] в ніс приємний запах доспілих яблук (Кобр., Вибр., 1954, 71); По городі, заплутуючись в огудинні, шукав собі на ніч місця вітерець, і тихо-тихо шерехтіли доспілі маківки (Стельмах, Хліб.., 1959, 620).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 387.