ДОСТИ́ГЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. дости́глий. Чого тут тільки не було! І райські яблука, і величезні груші-бергамоти, що в час своєї повної достиглості здаються викуваними із уламків сонця (Руд., Вітер.., 1958, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 388.