ДОСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., перех. Закінчувати сушити що-небудь; сушити до кінця, до певної межі. Високо в небі пливло сонце, досушувало хліба (Десняк, І, 1955, 396); Колосок схопився, не знаючи, що діяти: бігти услід за товаром чи досушувати біля грубки чоботи (Кучер, Чорноморці, 1956, 248); // безос. В нас озимі мороз бив зимою, Навесні досушило вітрами (Гірник, Сонце.., 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 391.