ДОТЕМНА́, присл., розм. До настання темноти. Король.. мовчки підганяв коней, щоб дотемна встигнути додому (М. Ол., Леся, 1960, 136); Горленко дотемна обходить служби, придивляється до всього (Крот., Сини.., 1948, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 392.