ДОТЕ́ПНІСТЬ, ності, ж.
1. Витонченість думки і здібність оформляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. Своїм оптимізмом, дотепністю, живим темпераментом він завойовує симпатії глядачів (Мист., 1, 1959, 20).
2. Виразність і точність у передаванні суті чого-небудь. Це була думка, геніальна своєю простотою й дотепністю (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 393.