ДОТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш, док. Витерпіти до кінця, до якого-небудь часу. Тяжко жити; зникли сили; Рветься грудь моя. Люте горе до могили Чи дотерплю я? (Граб., І, 1959, 280); Дотерпів до ночі, поки Олекса заснув (Мур., Бук. повість, 1959, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 393.