ДОТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОТЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.
1. Закінчувати текти; текти до якого-небудь місця, до певної межі. Самара дотікає Поміж нив, серед веселок, Обминаючи три дуби (Ус., На.. берегах, 1951, 112).
2. тільки недок. Знемагати від втрати крові. У Данки.. Кров’ю братик дотікає (Граб., І, 1959, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 393.