ДОУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док.
1. Завершувати свою освіту, закінчувати вивчення чого-небудь. — Ні! Так, Костю, не можна; їдь — доучуйся (Вас., II, 1959, 205); [Павло:] Вчився… Закінчити не дали. А тепер доучуватись пізно (Корн., II, 1955, 155).
2. Учитися до якого-небудь строку. Доучився в цій школі до сьомого класу.
3. розм. Багато й довго учачись або учачи що-небудь, зазнавати чогось неприємного.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 396.