ДОХО́ДИТИСЯ, иться, недок., ДІЙТИ́СЯ, ді́йдеться, док., безос.
1. Бути змушеним що-небудь робити. Сутужно доходилося Микиті з двома малими дітьми, проте він вигодував їх (Л. Янов., І, 1959, 309).
2. Ставати необхідним, неминучим. [Килина:] Он до чого дійшлося, що вже баришні простих парубків почали приваблювати? (Кроп., II, 1958, 422).
ДОХОДИ́ТИСЯ, ходжу́ся, хо́дишся, док., розм. Часто, довго ходячи, зазнати чого-небудь небажаного, неприємного. Ходив на.. [досвітки] не рік, не два, Та вже й доходився, Що став ходить ще парубком Та й дядьком зробився (Щог., Поезії, 1958, 238); — Ходи, ходи… Ти доходишся… взнає батько, він на тобі три шкури спустить (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 398.