ДОЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЦВІСТИ́, іту́, іте́ш, док. Закінчувати цвісти; цвісти до якого-небудь часу. Під вікнами доцвітали осінні квіти (Кучер, Голод, 1961, 92); Деякі квіточки ще не хочуть здаватися, поспішають доцвісти, поки перші морозці не вдарять по них (Коп., Як вони.., 1961, 14); * Образно. І доцвіла паняночка До тії години, Коли й серце стає биться Не як у дитини! (Гл., Вибр., 1957, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.