ДОЦЕНТРО́ВИЙ, а, е. Направлений під час руху до центра кривини; протилежне від центровий.
∆ Доцентро́вий нерв, фізл. — нерв, яким передається збудження від периферії до центральної нервової системи. Доцентровий нерв утворений волокнами, до складу яких входять довгі відростки доцентрових нейронів (Анат. і фізіол. люд., 1957, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.