ДОЧА́ПАТИ, аю, аєш, док., розм. Поволі, насилу дійти, добратися куди-небудь. Присмерком дочапали [інститутка з Устиною] до хутора (Вовчок, І, 1955, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.