ДОЧЕКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Пробути, прожити до того часу, поки настане, з’явиться очікуване; діждатися. Хочеться швидше дочекатися літа (Коцюб., III, 1956, 380); Ледве могла [Гінда] дочекатися того часу, коли невістка могла з нею піти до міста (Кобр. Вибр., 1954, 75); Мухтаров затримав свій діловий біг по східцях риштовань, дочекався своїх помічників (Ле, Міжгір’я, 1953, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.