ДОЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Закінчувати читати що-небудь; читати до якоїсь межі. Затуливши долонями вуха, вона гарячково дочитувала книжку (Коцюб., II, 1955, 220); Ліда дочитала листа, згорнула його й поклала в сумочку (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 86); Марта слухала і якось тихо зітхала, а я, дочитавши до половини, припинила (Мирний, IV, 1955, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 400.