ДРАГЛІ́, і́в, мн. Їжа із згуслого при охолодженні м’ясного чи рибного відвару з дрібними кусочками м’яса або риби. Привіз в місто мужик сіно, Продав його зрання, Купив собі добру миску Драглів на снідання (Рудан., Тв., 1956, 114); У полумисках тремтять драглі (Пера., II, 1958, 274); * У порівн. Білі повні щоки та круглі плечі аж трусилися, мов драглі (Н.-Лев., IV, 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 404.