ДРАЗЛИ́ВО. Присл. до дразли́вий. Зам вийшов із-за столу.., пожмурив на нього [Дороша] короткозорі очі, знову сів за стіл і запитав грубо й дразливо: — Що ви хочете? Яке у вас діло до мене? (Тют., Вир, 1960, 147); У неї на ногах дразливо виблискували нові черевики (Юхвід, Оля, 1959, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 405.