ДРАЗНИ́ТИ, дразню́, дра́зниш, недок., перех., розм. Те саме, що дражни́ти. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив (Фр., XIII, 1954, 234); Кожне «новаторство», впроваджене дочкою, кожне не так поставлене крісло,.. нова книжка дразнила й гнівала матір до найвищого ступеня (Кобр., Вибр., 1954, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 405.