ДРАМАТИ́ЗМ, у, ч.
1. Напруженість дії, становища, гострота конфлікту в літературному творі. Драматизм відіграє визначальну роль у специфіці драми, підпорядковуючи собі всі інші її елементи (Рад. літ-во, 1, 1957, 18); Драматизм, внутрішні діалоги, боротьба антагоністичних думок.. дедалі виразніше проступають в її [Лесі Українки] ліриці (Рильський, III, 1956, 280).
2. перен. Напруженість, складність якого-небудь становища, обставин, дій і т. ін. Драматизм становища Ганни [в поемі «Наймичка»] полягає в тому, що вона, маючи батька й матір, змушена породити сина в полі й підкинути чужим людям (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 406.