Слово "дратівливий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДРАТІВЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дразливий. Останнім часом Сергій став дратівливий, неуважний на роботі (Гур., Друзі.., 1959, 83); Вона змарніла, стала дратівливою, нетерплячою (Хор., Незакінч. політ. 1960, 108); Ще й раніше, до війни, Тетяна пам’ятала свого батька мовчазним, похмурим, часом дратівливим (Ткач, Черг. завдання, 1951, 52); // Який виникає через нервове збудження. Пересилювала [лікарка] внутрішнє дратівливе хвилювання. Перед нею не тільки небезпечно хвора, але й близька Данилові дівчина (Ле, Ю. Кудря, 1956, 278); //Який викликає роздратування. Федір замовк, і якийсь час тишу порушувало завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла праворуч від Федора (Мушк., Серце.., 1962, 154).

2. Те саме, що дратівни́й. Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, масний нафтовий аромат (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 408.