Слово "дрижачий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДРИЖА́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до дрижа́ти 1, 2. Гладун зупинився перед ним запирханий, якийсь зацькований, з дрижачими поблідлими губами (Гончар, Людина.., 1960, 140); Вона сиділа годинами, вдивляючись сумним оком у дрижаче світельце (Кобр., Вибр., 1954, 209).

2. у знач. прикм. Який звучить переривчасто, нерівно. — Чи бачив же Онисію Степанівну?спитала Олеся дрижачим голосом (Н.-Лев., III, 1956, 98).

∆ Дрижа́чі при́голосні, грам. — приголосні звуки, що творяться внаслідок переривання видихуваного повітряного струменя ритмічно вібруючим мовним органом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 413.