ДРИ́МБА, и, ж. Щипковий музичний інструмент, сила і висота звуку якого регулюються ротовою порожниною того, хто грає. Дістав [Фока] із схованки над дверима дримбу і почав підстроюватись до.. флояри (Гжицький, Опришки, 1962, 208); Були тут і оркестранти: скрипалі, цимбалісти, гравці на флоєрах [флоярах], трембітах.., дудках і дримбах (Мист., 6, 1962, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 413.