ДРО́ГИ, дрог, мн.
1. Довгий без кузова віз для перевезення великих вантажів; биндюги. За відчиненим вікном прогуркотіли бруком дроги биндюжника (Донч., VI, 1957, 438).
2. Віз, пристосований для перевезення гробів. Здалека од церкви дроги од’їздили, Півчі у киреях з цвинтаря спішили (Щог., Поезії, 1958, 116); Два ситих жеребці, укриті чорним сукном, везли кришку від труни на великих дрогах (Мирний, IV, 1955, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 421.