Слово "другий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДРУ́ГИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, відповідний кількісному числівнику два. Був Максим удовець, мав дві дочки. ОднаКатрею зваливже дівчина доросла.., другаТетяна, так собі, підліток (Вовчок, І, 1955, 90); Біля одного весла стояли двоє хлопців, а другим вправлявся сам дідусь (Смолич, 1, 1958, 47); Другий з’їзд РСДРП був поворотним пунктом у світовому робітничому русі (П’ятдесят років КПРС, 1953, 10); // Який надходить, наступає безпосередньо за чим-небудь; наступний. На другий день прокинувсь [Кирило] пізноі перша думка була про лист (Коцюб., II, 1955, 209); Другого дня Зара заскочила в сорок шостий барак якраз перед виходом (Хижняк, Тамара, 1959, 204).

День (мі́сяць, раз, стака́н і т. ін.)дру́гий — приблизний рахунок при повторенні того або іншого предмета, явища і т. ін. Я так зайнятий переглядом рукописів, що не можу одірватись на день-другий, щоб переглянути та переписати оповідання (Коцюб., III, 1956, 386); Поглянувши на сина Валентина раз-другий, батько мовив:Валю! Присядь ближче (Вітч., 2, 1956, 106).

2. Не такий, як цей, відмінний від цього; інший. Дома такий тихий, не гуляє, мало й говорить, а вийде в степдругий чоловік (Вовчок, І, 1955, 40); Настали часи інші, завелись порядки другі в Чіпчиній хаті (Мирний, II, 1954, 287); // у знач. ім. дру́ге, гого, с. Щось відмінне від цього. У його щось інше на умі, друге на серці (Мирний, II, 1954, 217); Мортхо читав прізвище за прізвищем, приповідаючи одному одне, іншому друге, знаходячи для кожного щось нове (Чендей, Вітер… 1958, 174).

3. Не цей, а якийсь інший. Хлопець кохає дівчину,Та другий миліше їй був (Л. Укр., IV, 1954, 86); Дурний Микита дивився на мене, аж поки ми з мамою не повернули на другу вулицю (Багмут, Опов., 1959, 6); // у знач. ім. дру́гий, гого, ч. (мн. дру́гі, гих). Хтось інший, яка-небудь інша особа. Частенько між людьми буваєОдин свою біду на другого звертає (Гл., Вибр., 1957, 134); Одні молотили, другі згрібали й ожередили солому (Бурл., О. Вересай, 1959, 81); // тільки мн. Інші з числа однорідних. А про вечорниці так і не споминай! Було і других дівчат відводить та.. просить: «Будьте ласкаві, сестрички, голубочки, не ходіте на теє прокляте зборище!» (Кв.-Осн., II, 1956, 27); Філоксераце така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві та других рослинах, тільки ще менша (Коцюб., 1,1955, 202); // Розміщений напроти; протилежний. Рішили [Жаби] зараз же послать Найбільших десять Жаб на другий бік болота Просить у Долі короля (Гл., Вибр., 1957, 159); Семен, одягнувшись, сидів на березі, коли з другого боку, греблею, надійшла молодиця (Коцюб., II, 1955, 41).

4. Не головний за значенням, не основний; другорядний. На другому плані; // муз. Який виконує допоміжну партію. Друга скрипка; Другий голос; // Який своєю якістю поступається перед першим. — Сто вісімдесят шкурок вищого сорту, дванадцять першого і вісімдругого, — виніс свій присуд старий (Багмут, Щасл. день.., 1959, 241).

5. Не справжній, але такий, що заступає його. Друга батьківщина.

6. у знач. ім. дру́ге, гого, с. Страва, що подається після першої страви. — Борщ доварено,доповідає син.А на друге в нас буде…салат! (Гончар, Тронка, 1963, 95); * Образно. Федір знову було кинувся цілувати пана, та Олексій Іванович остеріг.Буде, буде вже, Федоре! А то ти зразу всі поцілунки витратишна друге й не зостанеться!.. (Мирний, IV, 1955, 228).

7. у знач. ім. дру́га, гої, ж. Година, що наступає після першої. На початку другої професор поволі йшов, солодко втомлений, глухим провулком (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 113); Скінчились заняття, І рівно о другій Із школи додому Вернулись подруги (Бойко, Ростіть.., 1959, 97).

8. у знач. вставн. сл. дру́ге, гого, с. Те саме, що по-дру́ге. Я зоставалась дома, бо одно, що не випадало кидати дядька самого, а друге, що я.. взагалі не люблю великого товариства (Л. Укр., V, 1956, 162).

◊ Брат у дру́гих див. брат.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 422.