Слово "дружба" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДРУ́ЖБА1, и, ж. Стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і т. ін. Ми все в Латипові уста Внесем,.. докажем, Що з Турном дружба єсть пуста (Котл., І, 1952, 271); — Нехай наша дружба з великою Руссю буде тісна й нерозривна довіку! (Кач., II, 1958, 513); Морально-політична єдність радянського суспільства, дружба народів СРСР, радянський патріотизм стали рушійними силами в нашій країні (Рад. Укр., 22.УІ 1951,1).

ДРУ́ЖБА2, и, ч., заст., діал. Товариш молодого, що бере участь у весільному обряді. То було весілля в жандармів і в одного з них «Эф» [Фідлер] був за дружбу (Коцюб., III, 1956, 181); У суботу рано Марія з дружками, а я з дружбами, з Іваном та ще з одним хлопцем, обійшли і своїх, і вижинівських, запросили на весілля (Мур., Бук. повість, 1959, 38); // Особа, що тримає вінець над головою молодого чи молодої в час вінчання і перебуває при них під час весільного обряду. Я бачив її.., а коло неї його, ..гарного мужчину, з чорною.. бородою, що був її дружбою (Коб., III, 1956, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 423.