ДРЯПНУ́ТИ1, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до дря́пати1 1, 4. Обстрижений пудель.. дряпнув її лапою по руці, домагаючись їсти (Коцюб., II, 1955, 387); Ковтнув [Василь] слину, яка боляче дряпнула в горлі (Чендей, Вітер.., 1958, 164); * Образно. Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля (Фр., IV, 1950, 83).
ДРЯПНУ́ТИ2 див. дра́пати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 428.