ДРІБНИЧКО́ВИЙ, а, е, рідко. Який не має істотного значення, незначний. Іноді величезне горе, що спадає на голову, менше вражає, як дрібничкова неприємність (Досв., Вибр., 1959, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 415.