ДРІМОТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що дрімли́вий. Вітри спустилися на землю.., сиділи на горбах, мов старі дрімотливі ворони (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 199); Жук-Мурка, напіврозплющивши оченята, переклав з боку на бік хвоста і знову замуркотів дрімотливої пісні (Трубл., І, 1955, 84); У лісі тінь густішає, схолонула трава, дрімотливою тишею повились дерева (Забіла, У.. світ, 1960, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 419.