ДРІМО́ТНО. Присл. до дрімо́тний. Заплющивши сонні очі, він дрімотно слухав чудову ранкову мелодію (Ле, Вибр., 1939. 81); Ніжно й дрімотно кують коники в траві (Кучер, Прощай.., 1957, 94); Дрімотно дзюрчав фонтан, спадаючи у водоймище потрійною цівкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 419.