Слово "дубець" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДУБЕ́ЦЬ, бця́, ч.

1. Відламана (перев. тонка, гнучка) гілка без листя. Клумби були штучно обтикані черепицею та обплетені дубцями з ліщини (Н.-Лев., III. 1956, 232); На дубці, приткнутім до носа човна, майоріла біла полотняна хустка (Ле, Україна, 1940, 345); Я мовчки одломив з верби молодий дубецьпоганяти коня (Кос., Новели, 1962, 41).

2. рідко. Зменш, до дуб 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 429.