ДУ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Який має вигляд, форму дуги. Літнє надвечір’я Гойдається на дужних ліхтарях (Вирган, Квіт. береги, 1950, 128); Мисль напориста перекинулась, повисла в формі дужного моста (Тич., І, 1957, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 433.