ДУ́ЖЧАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися дужчим. Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі, крутив його на всі боки (Мирний, III, 1954, 11); Голос Кармелюка звучить на високій ноті, дужчає, наростає (Кучер, Пов. і опов., 1949, 113); Міцній і дужчай, Будь славна нині і навік-віків, Могутня Партія Більшовиків! (Нех., Під.. зорею, 1950, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 433.