ДУКА́РСЬКИЙ, а, е, розм., заст. Прикм. до дука́р; // Належний дукареві. Годі дукарські ниви широкі Щирою груддю орати (Пісні та романси.., II, 1956, 287); — Дукарську землю поділимо поміж бідних, бо такий закон (Ірчан, II, 1958, ЗО).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 433.