ДУПЛА́ВИЙ, ДУПЛЯ́ВИЙ, а, е. З дуплом або дуплами. Де-де заскрипить журавель, затріщить під напором вітру безлиста, дуплава липа (Фр., VII, 1951, 424); Дорога до головної вулиці вела.. поміж сади з крислатими дуплавими деревами (Чендей, Вітер.., 1958, 253); Стара, дуплява грушка широко розкладала довге гілля (Кобр., Вибр., 1954, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 436.