ДУПЛА́СТИЙ, ДУПЛЯ́СТИЙ, а, е. З великим дуплом або дуплами. На дупластій, головатій вербі над річкою звила собі Ворона гніздо (Фр., IV, 1950, 74); Навколо старих дупластих яблунь росла висока трава (Донч., III, 1956, 62); Сівши на давно повалену дуплясту вербу, довго дивилась [дочка бакенщика] на вогні Нової Каховки (Цюпа, На крилах.., 1961, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 437.