ДУПЛЯ́НКА, и, ж. Колодка з видовбаною діркою, що використовується як житло для бджіл, птахів. Знав [Товкач] добре, що бджіл у Талаях немає. Рідко в кого є дуплянки, так і то в лісі, залишки старого бортництва (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 226); Поміж рамочними вуликами, наче скам’янілі рицарі, стояли високі дуплянки (Стельмах, Правда.., 1961, 370); Для птахів, що гніздяться закрито, розвішують на деревах дуплянки і будиночки з дощок — шпаківні (Зоол., 1957, 124); * У порівн. [Матушка] приземкувата, як дуплянка (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 437.