ДУХИ́, і́в, мн. Спиртовий розчин запашних речовин, що вживається як парфюмерний засіб. Він швидко поголив геолога і сприснув хорошими, тонкими духами (Донч., III, 1956, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 444.