ДУШЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до душе́вний 2. Прийшов лист від Евеліни. Від нього віяло душевністю (Рибак, Помилка.., 1940, 293); А дідусь.. ласкаво вуркотів, все вихваляючи його, мовляв, оце чоловік, одразу видать, що душевність має (Ваш, Надія, 1960, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 447.