ДУШІ́ТИ, ши́ть, розм. Те саме, що па́хнути. — Чого се, чоловіче,.. так од тебе чортом душить? (Стор., І, 1957, 95); Зеленим соком душіли трави, в які причепурилися горбки (Панч, Вибр., 1947, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 448.