ДЮ́НИ, дюн, мн. (одн. дю́на, и, ж.). Піщані горби та пасма, які наносяться і пересуваються вітром. Вітер постійно переносить пісок на великі віддалі, нагромаджуючи його в горби різної величини і форми. Такі піщані горби називаються дюнами (Фіз. геогр., 5, 1956, 110); В кучугурах, в цих сипучих придніпровських дюнах.., випало бійцям загону Броннікова тримати бойовий рубіж (Гончар, Таврія.., 1957, 570);// Взагалі нанесені вітром горби. Од вітрових ударів тільки важко поскрипують снасті та зростають навкруги світло-сині снігові дюни (Кир., Вибр., 1960, 283); * У порівн. Сніговії буремні, круті І замети сипучі, мов дюни, ..Все позаду, мов лютий кошмар (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 449.