ДЮРАЛЮМІ́НІЙ, ю, ч. Міцний сплав алюмінію з міддю, марганцем, кремнієм та іншими хімічними елементами. Маючи кілька зразків дюралюмінію, можна продемонструвати учням його властивості (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 43); — Може загорітися гондола від сильного тертя об повітря. Вона ж у мене дерев’яна, — не дістав дюралюмінію (Донч., І, 1956, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 450.