ДІ́ВОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ді́вка 1. Та малая нічка Петрівочка, Та не виспалася Наша дівочка (Укр.. лір. пісні, 1958, 89); З дитини отака дівочка виросла (Головко, 1, 1957, 245); * У порівн. — Молодиця, як калина, як яблучко, як дівочка (Вовчок, І, 1955, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 298.