ЕГОЇ́СТКА, и, ж. Жін. до егої́ст. — Яка вона підла! Яка черства егоїстка! — думала Софія (Л. Укр., III, 1952, 538); Вона була егоїсткою і звикла, щоб все на світі робилося для неї (Собко, Граніт, 1937, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 454.