ЕЖЕ́КЦІЯ, ї, ж., спец. Процес змішування двох середовищ (напр., пари і води), з яких одно, перебуваючи під тиском, діє на друге і виштовхує його у певному напрямі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 454.